CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

3-я книга Царств

Глава 8

1 Тогда созвал6950 Соломон8010 старейшин2205 Израилевых3478 и всех начальников7218 колен,4294 глав5387 поколений1 сынов1121 Израилевых,3478 к царю4428 Соломону8010 в Иерусалим,3389 чтобы перенести5927 ковчег727 завета1285 Господня3068 из города5892 Давидова,1732 то есть Сиона.6726

2 И собрались6950 к царю4428 Соломону8010 на праздник2282 все Израильтяне3763478 в месяце3391 Афаниме,388 который есть седьмой7637 месяц.2320

3 И пришли935 все старейшины2205 Израилевы;3478 и подняли5375 священники3548 ковчег,727

4 и понесли5927 ковчег727 Господень3068 и скинию168 собрания4150 и все священные6944 вещи,3627 которые были в скинии;168 и несли5927 их священники3548 и левиты.3881

5 А царь4428 Соломон8010 и с ним все общество5712 Израилево,3478 собравшееся3259 к нему, шли пред3942 ковчегом,727 принося2076 жертвы2076 из мелкого6629 и крупного1241 скота,1241 которых невозможно исчислить5608 и определить,4487 по множеству7230 их.

6 И внесли935 священники3548 ковчег727 завета1285 Господня3068 на место4725 его, в давир1687 храма,1004 во Святое6944-святых,6944 под крылья3671 херувимов.3742

7 Ибо херувимы3742 простирали6566 крылья3671 над местом4725 ковчега,727 и покрывали5526 херувимы3742 сверху4605 ковчег727 и шесты905 его.

8 И выдвинулись748 шесты905 так, что головки7218 шестов905 видны7200 были из святилища6944 пред59216440 давиром,1687 но не выказывались7200 наружу;2351 они там и до сего дня.3117

9 В ковчеге727 ничего не было, кроме7535 двух8147 каменных68 скрижалей,3871 которые положил3240 туда Моисей4872 на Хориве,2722 когда Господь3068 заключил3772 завет с сынами1121 Израилевыми,3478 по исшествии3318 их из земли776 Египетской.4714

10 Когда священники3548 вышли3318 из святилища,6944 облако6051 наполнило4390 дом1004 Господень;3068

11 и не могли3201 священники3548 стоять5975 на служении,8334 по причине облака,6051 ибо слава3519 Господня3068 наполнила4390 храм1004 Господень.3068

12 Тогда сказал559 Соломон:8010 Господь3068 сказал,559 что Он благоволит обитать7931 во мгле;6205

13 я построил1129 храм1004 в жилище2073 Тебе, место,4349 чтобы пребывать3427 Тебе во веки.5769

14 И обратился5437 царь4428 лицем6440 своим, и благословил1288 все собрание6951 Израильтян;3478 все собрание6951 Израильтян3478 стояло,5975 —

15 и сказал:559 благословен1288 Господь3068 Бог430 Израилев,3478 Который сказал1696 Своими устами6310 Давиду,1732 отцу1 моему, и ныне исполнил4390 рукою3027 Своею! Он говорил:559

16 «с того дня,3117 как Я вывел3318 народ5971 Мой Израиля3478 из Египта,4714 Я не избрал977 города5892 ни в одном из колен7626 Израилевых,3478 чтобы построен1129 был дом,1004 в котором пребывало бы имя8034 Мое; и избрал977 Давида,1732 чтобы быть ему над народом5971 Моим Израилем».3478

17 У Давида,1732 отца1 моего, было на сердце3824 построить1129 храм1004 имени8034 Господа3068 Бога430 Израилева;3478

18 но Господь3068 сказал559 Давиду,1732 отцу1 моему: «у тебя есть на сердце3824 построить1129 храм1004 имени8034 Моему; хорошо,2895 что это у тебя лежит на сердце;3824

19 однако7535 не ты построишь1129 храм,1004 а сын1121 твой, исшедший3318 из чресл2504 твоих, он построит1129 храм1004 имени8034 Моему».

20 И исполнил6965 Господь3068 слово1697 Свое, которое изрек.1696 Я вступил6965 на место отца1 моего Давида1732 и сел3427 на престоле3678 Израилевом,3478 как сказал1696 Господь,3068 и построил1129 храм1004 имени8034 Господа3068 Бога430 Израилева;3478

21 и приготовил7760 там место4725 для ковчега,727 в котором завет1285 Господа,3068 заключенный3772 Им с отцами1 нашими, когда Он вывел3318 их из земли776 Египетской.4714

22 И стал5975 Соломон8010 пред3942 жертвенником4196 Господним3068 впереди5048 всего собрания6951 Израильтян,3478 и воздвиг6566 руки3709 свои к небу,8064

23 и сказал:559 Господи3068 Боже430 Израилев!3478 нет подобного Тебе Бога430 на небесах8064 вверху4605 и на земле776 внизу; Ты хранишь8104 завет1285 и милость2617 к рабам5650 Твоим, ходящим1980 пред3942 Тобою всем сердцем3820 своим.

24 Ты исполнил8104 рабу5650 Твоему Давиду,1732 отцу1 моему, что говорил1696 ему; что изрек1696 Ты устами6310 Твоими, то в сей день3117 совершил4390 рукою3027 Твоею.

25 И ныне, Господи3068 Боже430 Израилев,3478 исполни8104 рабу5650 Твоему Давиду,1732 отцу1 моему, то, что говорил1696 Ты ему, сказав:559 «не прекратится3772 у тебя пред3942 лицем3942 Моим сидящий3427 на престоле3678 Израилевом,3478 если7535 только7535 сыновья1121 твои будут8104 держаться8104 пути1870 своего, ходя3212 предо3942 Мною так, как ты ходил1980 предо3942 Мною».

26 И ныне, Боже430 Израилев,3478 да будет539 верно539 слово1697 Твое, которое Ты изрек1696 рабу5650 Твоему Давиду,1732 отцу1 моему!

27 Поистине,552 Богу430 ли жить3427 на земле?776 Небо8064 и небо8064 небес8064 не вмещают3557 Тебя, тем637 менее637 сей храм,1004 который я построил.1129

28 Но призри6437 на молитву8605 раба5650 Твоего и на прошение8467 его, Господи3068 Боже430 мой; услышь8085 воззвание7440 и молитву,8605 которою раб5650 Твой умоляет6419 Тебя ныне.

29 Да будут очи5869 Твои отверсты6605 на храм1004 сей день3915 и ночь,3117 на сие место,4725 о котором Ты сказал:559 «Мое имя8034 будет там»; услышь8085 молитву,8605 которою будет6419 молиться6419 раб5650 Твой на месте4725 сем.

30 Услышь8085 моление8467 раба5650 Твоего и народа5971 Твоего Израиля,3478 когда они будут6419 молиться6419 на месте4725 сем; услышь8085 на месте4725 обитания3427 Твоего, на небесах,8064 услышь8085 и помилуй.5545

31 Когда кто376 согрешит2398 против ближнего7453 своего, и потребует5375 от него клятвы,423 чтобы он поклялся,422 и для клятвы423 придут935 пред3942 жертвенник4196 Твой в храм1004 сей,

32 тогда Ты услышь8085 с неба8064 и произведи6213 суд8199 над рабами5650 Твоими, обвини7561 виновного,7563 возложив5414 поступок1870 его на голову7218 его, и оправдай6663 правого,6662 воздав5414 ему по правде6666 его.

33 Когда народ5971 Твой Израиль3478 будет5062 поражен5062 неприятелем341 за то, что согрешил2398 пред Тобою, и когда они обратятся7725 к Тебе, и исповедают3034 имя8034 Твое, и будут6419 просить6419 и умолять2603 Тебя в сем храме,1004

34 тогда Ты услышь8085 с неба8064 и прости5545 грех2403 народа5971 Твоего Израиля,3478 и возврати7725 их в землю,127 которую Ты дал5414 отцам1 их.

35 Когда заключится6113 небо8064 и не будет дождя4306 за то, что они согрешат2398 пред Тобою, и когда помолятся6419 на месте4725 сем и исповедают3034 имя8034 Твое и обратятся7725 от греха2403 своего, ибо Ты смирил6031 их,

36 тогда услышь8085 с неба8064 и прости5545 грех2403 рабов5650 Твоих и народа5971 Твоего Израиля,3478 указав3384 им добрый2896 путь,1870 по которому идти,3212 и пошли5414 дождь4306 на землю776 Твою, которую Ты дал5414 народу5971 Твоему в наследие.5159

37 Будет ли на земле776 голод,7458 будет ли моровая1698 язва,1698 будет ли палящий7711 ветер,7711 ржавчина,3420 саранча,697 червь,2625 неприятель341 ли будет6887 теснить6887 его в земле776 его, будет ли какое бедствие,5061 какая болезнь,4245 —

38 при всякой молитве,8605 при всяком прошении,8467 какое будет от какого-либо человека120 во всем народе5971 Твоем Израиле,3478 когда они почувствуют3045 бедствие5061 в сердце3824 своем и прострут6566 руки3709 свои к храму1004 сему,

39 Ты услышь8085 с неба,8064 с места4349 обитания3427 Твоего, и помилуй;5545 соделай6213 и воздай5414 каждому376 по путям1870 его, как Ты усмотришь3045 сердце3824 его, ибо Ты один знаешь3045 сердце3824 всех сынов1121 человеческих:120

40 чтобы они боялись3372 Тебя во все дни,3117 доколе живут2416 на земле,127 которую Ты дал5414 отцам1 нашим.

41 Если и иноплеменник,5237 который не от Твоего народа5971 Израиля,3478 придет935 из земли776 далекой7350 ради имени8034 Твоего, —

42 ибо и они услышат8085 о Твоем имени8034 великом1419 и о Твоей руке3027 сильной2389 и о Твоей мышце2220 простертой,5186 — и придет935 он и помолится6419 у храма1004 сего,

43 услышь8085 с неба,8064 с места4349 обитания3427 Твоего, и сделай6213 все, о чем будет7121 взывать7121 к Тебе иноплеменник,5237 чтобы все народы5971 земли776 знали3045 имя8034 Твое, чтобы боялись3372 Тебя, как народ5971 Твой Израиль,3478 чтобы знали,3045 что именем8034 Твоим называется7121 храм1004 сей, который я построил.1129

44 Когда выйдет3318 народ5971 Твой на войну4421 против врага341 своего путем,1870 которым Ты пошлешь7971 его, и будет6419 молиться6419 Господу,3068 обратившись1870 к городу,5892 который Ты избрал,977 и к храму,1004 который я построил1129 имени8034 Твоему,

45 тогда услышь8085 с неба8064 молитву8605 их и прошение8467 их и сделай,6213 что потребно4941 для них.

46 Когда они согрешат2398 пред Тобою, — ибо нет человека,120 который не грешил2398 бы, — и Ты прогневаешься599 на них и предашь5414 их врагам,341 и пленившие7617 их отведут7617 их в неприятельскую341 землю,776 далекую7350 или близкую;7138

47 и когда они в земле,776 в которой будут7617 находиться7617 в7617 плену,7617 войдут7725 в7725 себя7725 и обратятся77253820 и будут2603 молиться2603 Тебе в земле776 пленивших7617 их, говоря:559 «мы согрешили,2398 сделали5753 беззаконие,5753 мы виновны»;7561

48 и когда обратятся7725 к Тебе всем сердцем3824 своим и всею душею5315 своею в земле776 врагов,341 которые пленили7617 их, и будут6419 молиться6419 Тебе, обратившись1870 к земле776 своей, которую Ты дал5414 отцам1 их, к городу,5892 который Ты избрал,977 и к храму,1004 который я построил1129 имени8034 Твоему,

49 тогда услышь8085 с неба,8064 с места4349 обитания3427 Твоего, молитву8605 и прошение8467 их и сделай,6213 что потребно4941 для них;

50 и прости5545 народу5971 Твоему, в чем он согрешил2398 пред Тобою, и все проступки6588 его, которые он сделал6586 пред Тобою, и возбуди5414 сострадание7356 к ним в пленивших7617 их, чтобы они были7355 милостивы7355 к ним:

51 ибо они Твой народ5971 и Твой удел,5159 который Ты вывел3318 из Египта,4714 из железной1270 печи.3564

52 Да будут6605 очи5869 Твои отверсты6605 на молитву8467 раба5650 Твоего и на молитву8467 народа5971 Твоего Израиля,3478 чтобы слышать8085 их всегда, когда они будут7121 призывать7121 Тебя,

53 ибо Ты отделил914 их Себе в удел5159 из всех народов5971 земли,776 как Ты изрек1696 чрез3027 Моисея,4872 раба5650 Твоего, когда вывел3318 отцов1 наших из Египта,4714 Владыка136 Господи!3069

54 Когда Соломон8010 произнес3615 все сие моление64198605 и прошение8467 к Господу,3068 тогда встал6965 с колен37661290 от жертвенника4196 Господня,3068 руки3709 же его были распростерты6566 к небу.8064

55 И стоя5975 благословил1288 все собрание6951 Израильтян,3478 громким1419 голосом6963 говоря:559

56 благословен1288 Господь,3068 Который дал5414 покой4496 народу5971 Своему Израилю,3478 как говорил!1696 не осталось5307 неисполненным5307 ни одного259 слова1697 из всех благих2896 слов1697 Его, которые Он изрек1696 чрез3027 раба5650 Своего Моисея;4872

57 да будет с нами Господь3068 Бог430 наш, как был Он с отцами1 нашими, да не оставит5800 нас, да не покинет5203 нас,

58 наклоняя5186 к Себе сердце3824 наше, чтобы мы ходили3212 по всем путям1870 Его и соблюдали8104 заповеди4687 Его и уставы2706 Его и законы4941 Его, которые Он заповедал6680 отцам1 нашим;

59 и да будут слова1697 сии, которыми я молился2603 пред3942 Господом,3068 близки7138 к Господу3068 Богу430 нашему день3119 и ночь,3915 дабы Он делал,6213 что потребно4941 для раба5650 Своего, и что потребно4941 для народа5971 Своего Израиля,3478 изо дня3117 в день,3117

60 чтобы все народы5971 познали,3045 что Господь3068 есть Бог430 и нет кроме Его;

61 да будет сердце3824 ваше вполне8003 предано8003 Господу3068 Богу430 нашему, чтобы ходить3212 по уставам2706 Его и соблюдать8104 заповеди4687 Его, как ныне.

62 И царь4428 и все Израильтяне3478 с ним принесли2076 жертву2077 Господу.3068

63 И принес2076 Соломон8010 в мирную8002 жертву,2077 которую принес2076 он Господу,3068 двадцать6242 две8147 тысячи505 крупного1241 скота1241 и сто3967 двадцать6242 тысяч505 мелкого6629 скота.6629 Так освятили2596 храм1004 Господу3068 царь4428 и все сыны1121 Израилевы.3478

64 В тот же день3117 освятил6942 царь4428 среднюю8432 часть двора,2691 который пред3942 храмом1004 Господним,3068 совершив6213 там всесожжение5930 и хлебное4503 приношение4503 и вознеся тук2459 мирных8002 жертв,8002 потому что медный5178 жертвенник,4196 который пред3942 Господом,3068 был мал6996 для помещения3557 всесожжения5930 и хлебного4503 приношения4503 и тука2459 мирных8002 жертв.8002

65 И сделал6213 Соломон8010 в это время6256 праздник,2282 и весь Израиль3478 с ним, — большое1419 собрание,6951 сошедшееся от входа935 в Емаф2574 до реки5158 Египетской4714 пред3942 Господом3068 Богом430 нашим; — семь7651 дней3117 и еще семь7651 дней,3117 четырнадцать7026240 дней.3117

66 В восьмой8066 день3117 Соломон отпустил7971 народ.5971 И благословили1288 царя4428 и пошли3212 в шатры168 свои, радуясь8056 и веселясь2896 в сердце3820 о всем добром,2896 что сделал6213 Господь3068 рабу5650 Своему Давиду1732 и народу5971 Своему Израилю.3478

1-а царiв

Розділ 8

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.

3-я книга Царств

Глава 8

1-а царiв

Розділ 8

1 Тогда созвал6950 Соломон8010 старейшин2205 Израилевых3478 и всех начальников7218 колен,4294 глав5387 поколений1 сынов1121 Израилевых,3478 к царю4428 Соломону8010 в Иерусалим,3389 чтобы перенести5927 ковчег727 завета1285 Господня3068 из города5892 Давидова,1732 то есть Сиона.6726

1 Тоді Соломон зібрав усіх Ізра́їлевих старши́х та голі́в племе́н, керівників ба́тьківських домі́в Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перене́сти ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно — Сіон.

2 И собрались6950 к царю4428 Соломону8010 на праздник2282 все Израильтяне3763478 в месяце3391 Афаниме,388 который есть седьмой7637 месяц.2320

2 І були зі́брані до царя Соломона всі ізра́їльтяни в свято в місяці етанім, він — місяць сьомий.

3 И пришли935 все старейшины2205 Израилевы;3478 и подняли5375 священники3548 ковчег,727

3 І поприхо́дили всі Ізраїлеві старші́, а священики поне́сли ковчега.

4 и понесли5927 ковчег727 Господень3068 и скинию168 собрания4150 и все священные6944 вещи,3627 которые были в скинии;168 и несли5927 их священники3548 и левиты.3881

4 І поне́сли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і поне́сли їх священики та Левити.

5 А царь4428 Соломон8010 и с ним все общество5712 Израилево,3478 собравшееся3259 к нему, шли пред3942 ковчегом,727 принося2076 жертвы2076 из мелкого6629 и крупного1241 скота,1241 которых невозможно исчислить5608 и определить,4487 по множеству7230 их.

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і прино́сили в жертву худобу дрібну́ та худобу велику, що через мно́гість не була вона ані запи́сувана, ані лі́чена.

6 И внесли935 священники3548 ковчег727 завета1285 Господня3068 на место4725 его, в давир1687 храма,1004 во Святое6944-святых,6944 под крылья3671 херувимов.3742

6 І вне́сли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під кри́ла херувимів.

7 Ибо херувимы3742 простирали6566 крылья3671 над местом4725 ковчега,727 и покрывали5526 херувимы3742 сверху4605 ковчег727 и шесты905 его.

7 Бо херувими простяга́ли кри́ла над місцем ковчегу, і́ заті́нювали херувими над ковчегом та над його держака́ми зве́рху.

8 И выдвинулись748 шесты905 так, что головки7218 шестов905 видны7200 были из святилища6944 пред59216440 давиром,1687 но не выказывались7200 наружу;2351 они там и до сего дня.3117

8 А ті держаки́ були довгі, і голо́вки тих держакі́в були видні з святині перед найсвятішим, а зназо́вні не були́ видні. І вони там аж до цього дня.

9 В ковчеге727 ничего не было, кроме7535 двух8147 каменных68 скрижалей,3871 которые положил3240 туда Моисей4872 на Хориве,2722 когда Господь3068 заключил3772 завет с сынами1121 Израилевыми,3478 по исшествии3318 их из земли776 Египетской.4714

9 У ковчезі не було нічо́го, тільки дві камінні табли́ці, що поклав туди Мойсей на Хори́ві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського кра́ю.

10 Когда священники3548 вышли3318 из святилища,6944 облако6051 наполнило4390 дом1004 Господень;3068

10 І сталося, як священики вихо́дили з святині, то хмара напо́внила Господній храм.

11 и не могли3201 священники3548 стоять5975 на служении,8334 по причине облака,6051 ибо слава3519 Господня3068 наполнила4390 храм1004 Господень.3068

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня напо́внила Господній храм!

12 Тогда сказал559 Соломон:8010 Господь3068 сказал,559 что Он благоволит обитать7931 во мгле;6205

12 Тоді Соломон проказав: „Промовив Господь, що Він пробува́тиме в мряці.

13 я построил1129 храм1004 в жилище2073 Тебе, место,4349 чтобы пребывать3427 Тебе во веки.5769

13 Буду́ючи, я збудува́в оцей храм, на осе́лю Тобі, місце Твого пробува́ння навіки“!

14 И обратился5437 царь4428 лицем6440 своим, и благословил1288 все собрание6951 Израильтян;3478 все собрание6951 Израильтян3478 стояло,5975 —

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

15 и сказал:559 благословен1288 Господь3068 Бог430 Израилев,3478 Который сказал1696 Своими устами6310 Давиду,1732 отцу1 моему, и ныне исполнил4390 рукою3027 Своею! Он говорил:559

15 І він сказав: „Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер ви́конав, говорячи:

16 «с того дня,3117 как Я вывел3318 народ5971 Мой Израиля3478 из Египта,4714 Я не избрал977 города5892 ни в одном из колен7626 Израилевых,3478 чтобы построен1129 был дом,1004 в котором пребывало бы имя8034 Мое; и избрал977 Давида,1732 чтобы быть ему над народом5971 Моим Израилем».3478

16 Від того дня, коли Я вивів Свій наро́д, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Йме́ння там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим наро́дом.

17 У Давида,1732 отца1 моего, было на сердце3824 построить1129 храм1004 имени8034 Господа3068 Бога430 Израилева;3478

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Йме́ння Господа, Бога Ізраїля.

18 но Господь3068 сказал559 Давиду,1732 отцу1 моему: «у тебя есть на сердце3824 построить1129 храм1004 имени8034 Моему; хорошо,2895 что это у тебя лежит на сердце;3824

18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Йме́ння Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

19 однако7535 не ты построишь1129 храм,1004 а сын1121 твой, исшедший3318 из чресл2504 твоих, он построит1129 храм1004 имени8034 Моему».

19 Тільки ти не збуду́єш цього храму, але син твій, що ви́йде із сте́гон твоїх, — він збудує цей дім для Йме́ння Мого!

20 И исполнил6965 Господь3068 слово1697 Свое, которое изрек.1696 Я вступил6965 на место отца1 моего Давида1732 и сел3427 на престоле3678 Израилевом,3478 как сказал1696 Господь,3068 и построил1129 храм1004 имени8034 Господа3068 Бога430 Израилева;3478

20 І ви́конав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

21 и приготовил7760 там место4725 для ковчега,727 в котором завет1285 Господа,3068 заключенный3772 Им с отцами1 нашими, когда Он вывел3318 их из земли776 Египетской.4714

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського кра́ю.“

22 И стал5975 Соломон8010 пред3942 жертвенником4196 Господним3068 впереди5048 всего собрания6951 Израильтян,3478 и воздвиг6566 руки3709 свои к небу,8064

22 І став Соломон перед Господнім же́ртівником навпроти всього Ізра́їлевого збо́ру, і простяг ру́ки свої до неба та й сказав:

23 и сказал:559 Господи3068 Боже430 Израилев!3478 нет подобного Тебе Бога430 на небесах8064 вверху4605 и на земле776 внизу; Ты хранишь8104 завет1285 и милость2617 к рабам5650 Твоим, ходящим1980 пред3942 Тобою всем сердцем3820 своим.

23 „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небеса́х угорі́ та на землі до́лі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

24 Ты исполнил8104 рабу5650 Твоему Давиду,1732 отцу1 моему, что говорил1696 ему; что изрек1696 Ты устами6310 Твоими, то в сей день3117 совершил4390 рукою3027 Твоею.

24 Ти доде́ржав Своє́му рабові, Давидові, ба́тькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

25 И ныне, Господи3068 Боже430 Израилев,3478 исполни8104 рабу5650 Твоему Давиду,1732 отцу1 моему, то, что говорил1696 Ты ему, сказав:559 «не прекратится3772 у тебя пред3942 лицем3942 Моим сидящий3427 на престоле3678 Израилевом,3478 если7535 только7535 сыновья1121 твои будут8104 держаться8104 пути1870 своего, ходя3212 предо3942 Мною так, как ты ходил1980 предо3942 Мною».

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого́ батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево́ду з-перед лиця Мого ніко́му з тих, що сиді́тимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої бу́дуть держа́тися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

26 И ныне, Боже430 Израилев,3478 да будет539 верно539 слово1697 Твое, которое Ты изрек1696 рабу5650 Твоему Давиду,1732 отцу1 моему!

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

27 Поистине,552 Богу430 ли жить3427 на земле?776 Небо8064 и небо8064 небес8064 не вмещают3557 Тебя, тем637 менее637 сей храм,1004 который я построил.1129

27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небе́с не обійма́ють Тебе, — що́ ж тоді храм той, що я збудува́в?

28 Но призри6437 на молитву8605 раба5650 Твоего и на прошение8467 его, Господи3068 Боже430 мой; услышь8085 воззвание7440 и молитву,8605 которою раб5650 Твой умоляет6419 Тебя ныне.

28 Та Ти згля́нешся на молитву Свого раба та на його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій мо́литься перед лицем Твоїм сьогодні,

29 Да будут очи5869 Твои отверсты6605 на храм1004 сей день3915 и ночь,3117 на сие место,4725 о котором Ты сказал:559 «Мое имя8034 будет там»; услышь8085 молитву,8605 которою будет6419 молиться6419 раб5650 Твой на месте4725 сем.

29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Йме́ння Моє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці!

30 Услышь8085 моление8467 раба5650 Твоего и народа5971 Твоего Израиля,3478 когда они будут6419 молиться6419 на месте4725 сем; услышь8085 на месте4725 обитания3427 Твоего, на небесах,8064 услышь8085 и помилуй.5545

30 І Ти будеш прислуха́тися до блага́ння Свого́ раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробува́ння, на небесах, — і почуєш, і про́стиш.

31 Когда кто376 согрешит2398 против ближнего7453 своего, и потребует5375 от него клятвы,423 чтобы он поклялся,422 и для клятвы423 придут935 пред3942 жертвенник4196 Твой в храм1004 сей,

31 Як згріши́ть люди́на проти свого ближнього, і вимага́тимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви при́йдуть перед Твій же́ртівник у цьому храмі,

32 тогда Ты услышь8085 с неба8064 и произведи6213 суд8199 над рабами5650 Твоими, обвини7561 виновного,7563 возложив5414 поступок1870 его на голову7218 его, и оправдай6663 правого,6662 воздав5414 ему по правде6666 его.

32 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — осу́диш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедли́виш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

33 Когда народ5971 Твой Израиль3478 будет5062 поражен5062 неприятелем341 за то, что согрешил2398 пред Тобою, и когда они обратятся7725 к Тебе, и исповедают3034 имя8034 Твое, и будут6419 просить6419 и умолять2603 Тебя в сем храме,1004

33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогріши́в Тобі, і коли вони зве́рнуться до Те́бе, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, і будуть моли́тися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

34 тогда Ты услышь8085 с неба8064 и прости5545 грех2403 народа5971 Твоего Израиля,3478 и возврати7725 их в землю,127 которую Ты дал5414 отцам1 их.

34 то Ти почуєш із небес, і про́стиш гріх наро́ду Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

35 Когда заключится6113 небо8064 и не будет дождя4306 за то, что они согрешат2398 пред Тобою, и когда помолятся6419 на месте4725 сем и исповедают3034 имя8034 Твое и обратятся7725 от греха2403 своего, ибо Ты смирил6031 их,

35 Коли замкне́ться небо й не буде дощу́, бо прогріша́ться Тобі, то коли знову вони помо́ляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і від гріха́ свого відве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, —

36 тогда услышь8085 с неба8064 и прости5545 грех2403 рабов5650 Твоих и народа5971 Твоего Израиля,3478 указав3384 им добрый2896 путь,1870 по которому идти,3212 и пошли5414 дождь4306 на землю776 Твою, которую Ты дал5414 народу5971 Твоему в наследие.5159

36 то Ти почуєш на небеса́х, і про́стиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси́ дощ на край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину.

37 Будет ли на земле776 голод,7458 будет ли моровая1698 язва,1698 будет ли палящий7711 ветер,7711 ржавчина,3420 саранча,697 червь,2625 неприятель341 ли будет6887 теснить6887 его в земле776 его, будет ли какое бедствие,5061 какая болезнь,4245 —

37 Голод коли бу́де в кра́ю, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли бу́де, коли його ворог стане тісни́ти його́ в краю́ міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, —

38 при всякой молитве,8605 при всяком прошении,8467 какое будет от какого-либо человека120 во всем народе5971 Твоем Израиле,3478 когда они почувствуют3045 бедствие5061 в сердце3824 своем и прострут6566 руки3709 свои к храму1004 сему,

38 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простя́гне руки свої до цього храму,

39 Ты услышь8085 с неба,8064 с места4349 обитания3427 Твоего, и помилуй;5545 соделай6213 и воздай5414 каждому376 по путям1870 его, как Ты усмотришь3045 сердце3824 его, ибо Ты один знаешь3045 сердце3824 всех сынов1121 человеческих:120

39 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого, — і прости́ш, і зробиш, і даси кожному за всіма́ його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх лю́дських синів,

40 чтобы они боялись3372 Тебя во все дни,3117 доколе живут2416 на земле,127 которую Ты дал5414 отцам1 нашим.

40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони жи́тимуть на пове́рхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

41 Если и иноплеменник,5237 который не от Твоего народа5971 Израиля,3478 придет935 из земли776 далекой7350 ради имени8034 Твоего, —

41 Також і чужи́нця, що він не з наро́ду Твого́, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́, —

42 ибо и они услышат8085 о Твоем имени8034 великом1419 и о Твоей руке3027 сильной2389 и о Твоей мышце2220 простертой,5186 — и придет935 он и помолится6419 у храма1004 сего,

42 бо почують і вони про велике Ім'я́ Твоє, і про сильну руку Твою та про ви́тягнене раме́но Твоє, — і при́йде він і помолиться в цьому храмі,

43 услышь8085 с неба,8064 с места4349 обитания3427 Твоего, и сделай6213 все, о чем будет7121 взывать7121 к Тебе иноплеменник,5237 чтобы все народы5971 земли776 знали3045 имя8034 Твое, чтобы боялись3372 Тебя, как народ5971 Твой Израиль,3478 чтобы знали,3045 что именем8034 Твоим называется7121 храм1004 сей, который я построил.1129

43 Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого́, і зробиш усе, про що буде кли́кати до Тебе той чужи́нець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я́ Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям́ Твоїм на́звано цей храм, що я збудува́в.

44 Когда выйдет3318 народ5971 Твой на войну4421 против врага341 своего путем,1870 которым Ты пошлешь7971 его, и будет6419 молиться6419 Господу,3068 обратившись1870 к городу,5892 который Ты избрал,977 и к храму,1004 который я построил1129 имени8034 Твоему,

44 Коли народ Твій ви́йде на війну́ на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помо́ляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Йме́ння Твого́,

45 тогда услышь8085 с неба8064 молитву8605 их и прошение8467 их и сделай,6213 что потребно4941 для них.

45 то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд!

46 Когда они согрешат2398 пред Тобою, — ибо нет человека,120 который не грешил2398 бы, — и Ты прогневаешься599 на них и предашь5414 их врагам,341 и пленившие7617 их отведут7617 их в неприятельскую341 землю,776 далекую7350 или близкую;7138

46 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

47 и когда они в земле,776 в которой будут7617 находиться7617 в7617 плену,7617 войдут7725 в7725 себя7725 и обратятся77253820 и будут2603 молиться2603 Тебе в земле776 пленивших7617 их, говоря:559 «мы согрешили,2398 сделали5753 беззаконие,5753 мы виновны»;7561

47 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті в неволю, і наве́рнуться, і будуть благати Тебе в краю́ полони́телів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були́ ми винні;

48 и когда обратятся7725 к Тебе всем сердцем3824 своим и всею душею5315 своею в земле776 врагов,341 которые пленили7617 их, и будут6419 молиться6419 Тебе, обратившись1870 к земле776 своей, которую Ты дал5414 отцам1 их, к городу,5892 который Ты избрал,977 и к храму,1004 который я построил1129 имени8034 Твоему,

48 і коли вони наве́рнуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю́ ворогів своїх, що їх понево́лили, і помо́ляться до Те́бе в напрямі до свого кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого́,

49 тогда услышь8085 с неба,8064 с места4349 обитания3427 Твоего, молитву8605 и прошение8467 их и сделай,6213 что потребно4941 для них;

49 то Ти почуєш на небеса́х, постійному місті пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхнє блага́ння, і зробиш їм суд,

50 и прости5545 народу5971 Твоему, в чем он согрешил2398 пред Тобою, и все проступки6588 его, которые он сделал6586 пред Тобою, и возбуди5414 сострадание7356 к ним в пленивших7617 их, чтобы они были7355 милостивы7355 к ним:

50 і пробачиш Своєму наро́дові, що́ вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завини́ли проти Тебе, і нахи́лиш до любови полони́телів їхніх, і вони змилосе́рдяться над ними,

51 ибо они Твой народ5971 и Твой удел,5159 который Ты вывел3318 из Египта,4714 из железной1270 печи.3564

51 бо вони — наро́д Твій та наді́л Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з сере́дини залізної гутни́чої пе́чі, —

52 Да будут6605 очи5869 Твои отверсты6605 на молитву8467 раба5650 Твоего и на молитву8467 народа5971 Твоего Израиля,3478 чтобы слышать8085 их всегда, когда они будут7121 призывать7121 Тебя,

52 щоб очі Твої були́ відкриті на блага́ння Твого́ раба та на блага́ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислу́хуватися до них, коли вони кли́катимуть до Тебе.

53 ибо Ты отделил914 их Себе в удел5159 из всех народов5971 земли,776 как Ты изрек1696 чрез3027 Моисея,4872 раба5650 Твоего, когда вывел3318 отцов1 наших из Египта,4714 Владыка136 Господи!3069

53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наді́л, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виво́див наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!“

54 Когда Соломон8010 произнес3615 все сие моление64198605 и прошение8467 к Господу,3068 тогда встал6965 с колен37661290 от жертвенника4196 Господня,3068 руки3709 же его были распростерты6566 к небу.8064

54 І сталося, як Соломон скінчи́в цю молитву й блага́ння до Господа, то він устав від Господнього же́ртівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простя́гнені до неба.

55 И стоя5975 благословил1288 все собрание6951 Израильтян,3478 громким1419 голосом6963 говоря:559

55 I встав він, і поблагослови́в усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

56 благословен1288 Господь,3068 Который дал5414 покой4496 народу5971 Своему Израилю,3478 как говорил!1696 не осталось5307 неисполненным5307 ни одного259 слова1697 из всех благих2896 слов1697 Его, которые Он изрек1696 чрез3027 раба5650 Своего Моисея;4872

56 „Благословенний Госпо́дь, що дав мир Своєму наро́дові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, — не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

57 да будет с нами Господь3068 Бог430 наш, как был Он с отцами1 нашими, да не оставит5800 нас, да не покинет5203 нас,

57 Нехай буде Госпо́дь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

58 наклоняя5186 к Себе сердце3824 наше, чтобы мы ходили3212 по всем путям1870 Его и соблюдали8104 заповеди4687 Его и уставы2706 Его и законы4941 Его, которые Он заповедал6680 отцам1 нашим;

58 щоб прихиля́ти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма́ Його дорогами, щоб ми дотримувалися нака́зів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

59 и да будут слова1697 сии, которыми я молился2603 пред3942 Господом,3068 близки7138 к Господу3068 Богу430 нашему день3119 и ночь,3915 дабы Он делал,6213 что потребно4941 для раба5650 Своего, и что потребно4941 для народа5971 Своего Израиля,3478 изо дня3117 в день,3117

59 І нехай бу́дуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі́ до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого́ та суд для Свого наро́ду, Ізраїля, день-у-день,

60 чтобы все народы5971 познали,3045 что Господь3068 есть Бог430 и нет кроме Его;

60 щоб знали всі народи землі, що Господь — Він Бог, і нема вже іншого!

61 да будет сердце3824 ваше вполне8003 предано8003 Господу3068 Богу430 нашему, чтобы ходить3212 по уставам2706 Его и соблюдать8104 заповеди4687 Его, как ныне.

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами Його та щоб перестеріга́ти заповіді Його, як цього дня!“

62 И царь4428 и все Израильтяне3478 с ним принесли2076 жертву2077 Господу.3068

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним прине́сли жертву перед Господнім лицем.

63 И принес2076 Соломон8010 в мирную8002 жертву,2077 которую принес2076 он Господу,3068 двадцать6242 две8147 тысячи505 крупного1241 скота1241 и сто3967 двадцать6242 тысяч505 мелкого6629 скота.6629 Так освятили2596 храм1004 Господу3068 царь4428 и все сыны1121 Израилевы.3478

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що прино́сив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібно́ї — сто й двадцять тисяч. І ви́конали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

64 В тот же день3117 освятил6942 царь4428 среднюю8432 часть двора,2691 который пред3942 храмом1004 Господним,3068 совершив6213 там всесожжение5930 и хлебное4503 приношение4503 и вознеся тук2459 мирных8002 жертв,8002 потому что медный5178 жертвенник,4196 который пред3942 Господом,3068 был мал6996 для помещения3557 всесожжения5930 и хлебного4503 приношения4503 и тука2459 мирных8002 жертв.8002

64 Того дня цар освятив сере́дину дво́ру, що перед храмом Господнім, бо пригото́вив там цілопа́лення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяни́й же́ртівник, що перед Господнім лицем, був мали́й для прийняття́ цілопа́лення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

65 И сделал6213 Соломон8010 в это время6256 праздник,2282 и весь Израиль3478 с ним, — большое1419 собрание,6951 сошедшееся от входа935 в Емаф2574 до реки5158 Египетской4714 пред3942 Господом3068 Богом430 нашим; — семь7651 дней3117 и еще семь7651 дней,3117 четырнадцать7026240 дней.3117

65 І вчинив Соломон того ча́су свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, — чотирна́дцять день.

66 В восьмой8066 день3117 Соломон отпустил7971 народ.5971 И благословили1288 царя4428 и пошли3212 в шатры168 свои, радуясь8056 и веселясь2896 в сердце3820 о всем добром,2896 что сделал6213 Господь3068 рабу5650 Своему Давиду1732 и народу5971 Своему Израилю.3478

66 Во́сьмого дня він відпусти́в народ, а вони поблагослови́ли царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своє́му рабові Давидові та Своєму наро́дові Ізраїлеві.

1.0x